Упродовж вересня і жовтня 2025 року медики та фахівці Луганщини провели масштабне опитування внутрішньо переміщених осіб. Його мета була проста й водночас важлива: зрозуміти, наскільки люди усвідомлюють ризики соціально небезпечних хвороб і чи готові вони реально дбати про своє здоров’я.
У дослідженні взяли участь 1840 респондентів. Більшість – жінки середнього віку, ті, хто сьогодні тримає на собі значну частину побуту й турбот про родину. Але саме вони найчастіше залишають власне здоров’я «на потім».
З результатами опитування можна ознайомитися у наведеному нижче файлі, і вони справді дають чимало підстав замислитися над тим, як сьогодні суспільство сприймає власне здоров’я та реальні ризики.
Знати не означає діяти
Учасники опитування впевнено називають туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та вірусні гепатити небезпечними хворобами. Цей пласт обізнаності сформований давно й доволі надійно. Проте водночас більшість респондентів не вважають себе у зоні ризику. Це вражає, адже значна частина опитаних за критеріями МОЗ автоматично належить до груп підвищеної вразливості.
Виникає парадокс: люди знають про хвороби, але не співвідносять ці знання зі своєю власною ситуацією. Така «ілюзія безпеки» стає однією з головних перешкод на шляху до профілактики.
Профілактика на папері і профілактика в реальному житті
Найважливіший сигнал опитування полягає в тому, що реальні дії населення значно відстають від рівня обізнаності. Скринінгове анкетування на туберкульоз проходила лише п’ята частина опитаних. Решта або ніколи його не робили, або взагалі не знають, що це таке.
Рентгенологічне обстеження органів грудної клітки частіше проходять ті, хто регулярно звертається до закладів охорони здоров’я. Проте й тут ситуація неідеальна: чимало людей не обстежувалися більше трьох років. У випадку туберкульозу та інших інфекцій це означає пропущені ризики й відкладені діагнози.
З тестуванням на ВІЛ і гепатити ситуація трохи краща, але третина респондентів жодного разу не проходила такі обстеження. Частина опитаних навіть не знає, що лікування цих інфекцій в Україні безкоштовне. Це ще одна прогалина в комунікації між медичною системою та населенням.
Міфи, які досі не зникли
Попри багаторічні інформаційні кампанії, певні хибні переконання все ще живуть у суспільстві. Дехто вважає, що ВІЛ можна підхопити побутовим або повітряно-крапельним шляхом, а туберкульоз нібито передається статевим контактом. Такі твердження створюють додаткові проблеми. Одні люди уникають тих, хто хворіє, без потреби. Інші, навпаки, не остерігаються там, де ризики насправді високі.
Інтернет як головне джерело знань: шанс і ризик одночасно
Переважна частина респондентів отримує інформацію в інтернеті, зокрема, у соціальних мережах. Телебачення та друзі залишаються менш впливовими каналами. Важливим є інше: кожен другий опитаний зазначив, що інформацію отримує від лікарів.
Це означає, що взаємодія між пацієнтом і медичним працівником залишається критично важливою. Проте вона не завжди використовується на повну: далеко не всі пацієнти отримують під час консультацій нагадування про скринінги, тестування та правила профілактики.
Що, на думку людей, потрібно змінити
У відкритих відповідях респонденти доволі чітко окреслили, чого бракує: більше просвітницьких заходів, більше відео, лекцій, коротких нагадувань. Багато хто говорить про важливість пояснювати правила здорового способу життя дітям – починаючи зі школи й навіть дитсадка.
Є й більш емоційні відповіді. Хтось каже, що «поки не припече, ніхто не піде до лікаря». Інші переконані, що інформації достатньо, однак умови життя не сприяють здоровим звичкам. Це реалістична й чесна оцінка.
Ключовий висновок: потрібно не лише інформувати, а й мотивувати
Дані опитування показують: у суспільства є знання, але недостатньо внутрішньої мотивації. Люди хочуть отримувати інформацію, але не завжди готові діяти. Багато хто робить профілактику «за інерцією», лише коли є очевидні симптоми або загроза.
Потрібні нові підходи, зрозумілі пояснення від лікарів, просвітницькі кампанії, які не лякають, а допомагають.
І головне – потрібне регулярне нагадування кожному: профілактика не працює тоді, коли її відкладають.