Чмирівська сільська громада Старобільського району Луганської області вже не перший рік працює в режимі релокації. Про те, як вдалося не тільки зберегти громаду, а й активно підтримувати своїх мешканців, що розсіяні по всій Україні, розповів начальник Чмирівської сільської військової адміністрації Валерій Миколайович Видиш.
– Розкажіть про підсумки року для релокованої громади.
– Минулий рік став для нас випробуванням на міцність. Головним викликом була повна перебудова роботи адміністрації у зв’язку з відсутністю доступу до власної території. Нам довелося забезпечувати соціальний, медичний і адміністративний супровід людей у різних куточках країни.
Але водночас це був рік стійкості. Наше головне досягнення – громада продовжує жити. Адміністрація працює, допомога доходить до людей. Ми навчилися діяти гнучко, швидко приймати рішення та максимально використовувати партнерства та цифрові інструменти.
– На що зосереджувалася підтримка внутрішньо переміщених осіб?
– Наша підтримка ВПО ніколи не була лише матеріальною. Ми прагнули надати комплексну допомогу тим, хто через війну втратив дім і стабільність. Реалізовували програми житлових прав, допомоги на лікування та реабілітацію, працевлаштування, соціального захисту дітей.
Тільки на оздоровлення та відпочинок дітей у 2025 році було виділено майже 683 тисячі гривень, а загальний обсяг гуманітарної допомоги склав близько 30 тонн.
Окремо слід відзначити підтримку дітей: канцелярські набори, новорічні подарунки, онлайн-табори – ми робимо все, щоб зменшити тягар війни для молодого покоління. Для нас це не разові акції, а постійна відповідальна робота.
– Як виконується моральний обов’язок перед Захисниками та ветеранами?
– Це питання для нас принципове. У 2025 році з місцевого бюджету на потреби армії та соціально-економічного розвитку було спрямовано понад 40 мільйонів гривень. Паралельно діяла адресна програма соціальної підтримки ветеранів та сімей загиблих.
Матеріальну допомогу отримали 54 військовослужбовці та одна сім'я загиблого Захисника на суму 847 тисяч гривень. Допомога була конкретною: компенсації за санаторно-курортне лікування, кошти на реабілітацію після поранень чи полону, виплати за участь у бойових діях.
Наш обов’язок – бути поруч із тими, хто захищає країну.
– Чи вдається надавати медичну допомогу в умовах переміщення?
– Так, і ми робимо це через кілька каналів одночасно. Наш ЦПМСД надає онлайн-консультації, а також працює на базі гуманітарних хабів у Києві та Рівному. Протягом року лікарі провели понад 450 консультацій та 514 прийомів.
Важливо, що ми продовжуємо укладати декларації з сімейними лікарями – це відновлює довіру та забезпечує безперервність лікування. Наша мета – щоб навіть у вимушеному переміщенні людина не залишалася один на один з проблемою здоров’я. Медицина – це також відчуття безпеки.
– Як громадяни можуть отримати адміністративні послуги?
– Ми створили віддалені робочі місця співробітників ЦНАП на базі наших гуманітарних хабів у Дніпрі та Києві. Це дозволяє мешканцям отримувати необхідні 37 послуг максимально близько до місця їхнього фактичного перебування.
За 2025 рік було надано 181 послугу, видано сотні довідок та витягів, а також проведено майже 800 консультацій. Забезпечена повноцінна робота з ключовими державними реєстрами, що дозволяє вирішувати питання оперативно.
– Що робиться для дітей та молоді, які опинилися у складних обставинах?
– Наш пріоритет – забезпечити дітям майбутнє. Головне – безперебійна освіта. У Чмирівському ліцеї навчається 378 учнів, причому 228 – з тимчасово окупованих територій, а 132 – за кордоном. Для дітей з ТОТ організовано індивідуальний навчальний процес через педагогічний патронаж.
Окрема велика робота ведеться з оздоровленням: у 2025 році 174 дитини відпочили в таборах України та Польщі, 110 дітей були охоплені онлайн-таборами. Також ми підтримуємо обдарованих учнів: 32 з них отримали премії на суму 64 700 гривень.
А відновлена Молодіжна рада активно реалізує проєкти «Діалог поколінь», «Сила єдності» та бере участь у національній програмі профорієнтації.
– Чи вдається вирішувати житлові питання ВПО?
– У 2025 році ми реалізували програму забезпечення житлових прав, у межах якої люди отримали фінансову допомогу. Також була прийнята програма для часткової компенсації першого внеску за іпотекою «єОселя», але нею ще не скористалися.
Системно ведеться робота з фіксацією збитків: на сьогодні повністю опрацьовано та внесено до держреєстру 45 заявок про пошкоджене чи знищене житло. Жодна заявка не залишається без уваги.
– Яку роль відіграють партнерства для громади в релокації?
– Партнерства – це наш життєвий ресурс. У 2025 році ми підписали 19 меморандумів про співпрацю. Це реальні інструменти для допомоги людям.
Окремо розпочали діалог щодо співпраці зі Словаччиною у сфері підтримки дітей ВПО та майбутнього відновлення. Знаковими стали соціальні проєкти, як-от «Крила можливостей» для підтримки жінок, у якому взяли участь 133 жінки, або мультиспортивний клуб «Спортивна хвиля», створений у межах проєкту «Пліч-о-пліч».
– Які головні орієнтири на 2026 рік?
– Наші плани є логічним продовженням роботи. У 2026 році громада планує продовжувати адресну підтримку ВПО, зокрема багатодітних родин, сімей із дітьми з інвалідністю та ветеранів, впроваджувати програму підтримки працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, забезпечувати дітей якісною освітою у всіх форматах, зокрема дистанційно, та розширювати можливості для оздоровлення та відпочинку дітей.
Також буде забезпечено реалізацію програми соціальної підтримки ветеранів війни і родин загиблих Захисників і Захисниць, продовжено роботу Центру надання адміністративних послуг через віддалені робочі місця у гуманітарних хабах.
Громада активно інформуватиме мешканців щодо прав та механізмів отримання державної підтримки для відновлення пошкодженого майна й надалі розвиватиме молодіжне лідерство та громадську активність.
Головне наше переконання залишається незмінним: Чмирівська громада існує там, де є її люди. І ми працюємо для них – щодня.