У світі є люди, які не шукають слави чи вигоди, але їхні добрі справи світяться, мов сонячні промені після дощу. Саме така — Наталія Нетикша, працівниця відділу соціального захисту населення Білокуракинської селищної ради.
Після тимчасової окупації громади на Луганщині відділ відновив роботу в Житомирі. Зібрати команду було непросто — більшість жителів роз’їхалися по Україні та за кордон. Та одного дня двері кабінету відчинила жінка, яка змінила все.
«Я — Наталія Нетикша. Хочу просто працювати і бути з людьми», — сказала вона. Без вимог, без умов — лише з бажанням допомагати. За цими словами стояла велика особиста втрата: її чоловік Віктор, колишній військовий, загинув, захищаючи Україну.
Попри біль, Наталія не зламалася — вона стала опорою для інших. Її досвід, людяність і тепло одразу відчули колеги. У відділі її називають просто — «Наша Наталія Станіславівна». Вона встигає все: допомагає людям, підтримує колектив і навіть перетворила робоче місце на квітучий куточок.
За рік роботи Наталія показала себе справжнім професіоналом — уважною, відповідальною, доброзичливою. Вона не планувала працювати в соціальній сфері, тим паче на Луганщині, перебуваючи в Житомирі. Але доля вирішила інакше.
Такі люди нагадують: справжнє багатство — це щире серце і здатність робити добро. Якби кожен мав хоча б краплину цієї доброти, світ став би світлішим.