У 2025 році Біловодська селищна громада, поставивши підтримку оборони на перше місце, направила на потреби армії понад 65 мільйонів гривень. Також удосконалено систему соціальної підтримки для тисяч вимушених переселенців та ветеранів і закладено основу для міжнародних проєктів.
Про те, як вдалося балансувати між цілями воєнного часу та будівництвом стійкої громади, в інтерв’ю розповів начальник Біловодської СВА Віктор Кобернюк.
– Вікторе Олександровичу, 2025 рік був складним, але плідним для вашої громади. Чи можете оцінити масштаб зусиль, особливо в найважливішому напрямі – підтримці Сил оборони?
– Безперечно, це був рік концентрації ресурсів на головному. Підтримка Захисників – це не просто стаття витрат, а наш прямий обов’язок. Лише безпосередньо на потреби підрозділів ми спрямували 65 мільйонів гривень.
Але ми також розуміємо важливість системної роботи на регіональному рівні, тому додатково перерахували 37 мільйонів 372 тисячі гривень дотацій до обласного бюджету. І як серйозний фінансовий акорд року – у грудні ще 90 мільйонів. Це не просто цифри, а наш конкретний внесок у безпекову стійкість країни.
– Паралельно з обороною ви вели доволі масштабну соціальну роботу. Що було найважливішим у підтримці ВПО та вразливих категорій громадян?
– Ми прагнули створити не просто точку видачі допомоги, а повноцінну систему підтримки. Її ядром став наш гуманітарний хаб «Біловодщина незламна» у Рівному, який за рік обслуговував 1089 людей.
Але ми пішли далі – відкрили Центр життєстійкості, і вже 2054 людини з числа ВПО знайшли там не лише матеріальну, а й психологічну опору.
Окремо пишаюся роботою з дітьми: ми не просто надали оздоровлення 114 дітям на суму понад 1,2 мільйона гривень (з яких 274 тисячі – благодійні кошти), а й підтримали освітні амбіції, виплативши 101 учневі іменні стипендії на 309,5 тисяч гривень.
Також важливо, що ми працюємо на перспективу: підтримали ініціативу громадян, подавши разом із ними проєктні заявки на 368 тисяч гривень для створення власного бізнесу, а в селі Мочулки завдяки партнерам створили МТП.
– Як вдалося зберегти та модернізувати життєво важливі сфери – медицину та освіту?
– Ключовою подією в медицині стало введення в експлуатацію сучасної мобільної амбулаторії вартістю 1 мільйон 795 тисяч гривень – це рішення забезпечило доступність лікарської допомоги в найвіддаленіших населених пунктах.
Паралельно наш ЦПМСД продовжував роботу, уклавши 682 декларації з жителями.
В освіті ми зберегли всі точки присутності: працюють дві школи з 382 учнями та центр творчості з 120 вихованцями. І ми намагалися зробити життя дітей, особливо тих, хто втратив рідний дім, яскравішим, залучивши 37 тисяч гривень спонсорських коштів на спеціальні заходи.
– Допомога ветеранам – тема особливої відповідальності. Який підхід обрали?
– Наш підхід – індивідуальний і прагматичний. На обліку в нас стоїть 194 Захисники та члени їх сімей. Допомога має бути вимірною потребам: 113 осіб отримали грошову підтримку на 1 мільйон 685 тисяч гривень, 124 ветерани – регулярні продуктові набори.
Ми особливо уважні до тих, хто пройшов через полон або отримав поранення – дев’ятьом таким людям виділили 180 тисяч гривень. А крім матеріального, важливе й моральне піклування: за рік ми організували для них 127 заходів.
– Ваша громада активно шукає партнерів. Це стратегія виживання чи розвитку?
– Це стратегія майбутнього. У 2025 році ми не просто отримали 2 мільйони 352 тисячі гривень міжнародної допомоги, а й заклали інституційну основу, підписавши три меморандуми про співробітництво в рамках національного проєкту «Пліч-о-пліч».
На 2026 рік плани ще амбітніші. Ми запускаємо прямий діалог молоді: організуємо обмін досвідом між нашою молодіжною радою та молоддю з польської Свідниці. І головне – виходимо на новий рівень співпраці, плануючи активізувати роботу з партнерами з Литви, Італії, Норвегії та, звичайно, Польщі.
Ми розуміємо, що майбутнє нашої громади, її відновлення та економічне дихання залежать від цих міцних міжнародних зв'язків вже сьогодні.