Кожна релокована громада обирає свій шлях адаптації в умовах тимчасової втрати території. Марківська селищна військова адміністрація зробила чіткий вибір: замість пасивного отримання допомоги громада будує систему, де кожна гривня місцевого бюджету працює на майбутнє відновлення через підтримку Захисників, залучення професій і збереження ідентичності.
Про те, як формується бюджет цього організму на 2026 рік і на які конкретні програми він працюватиме – у нашій розмові.
–Олександре Петровичу, ваш бюджетний пріоритет №1 очевидний: підтримка Сил оборони. Якими конкретними інструментами ви її забезпечуєте?
– Це питання принципове. У 2025 році ми спрямували на потреби армії понад 108 мільйонів гривень – це пряма дотація до обласного бюджету та субвенція на матеріально-технічну базу. Але паралельно ми будуємо систему довгострокової, адресної підтримки людей. Третій рік поспіль діють дві власні цільові програми для Захисників, ветеранів та їх родин.
На 2026 рік на них закладено сукупно 4,23 мільйона гривень. Це не разова акція, а системна політика вдячності та підтримки.
– Велика частина ваших земляків – це сім’ї з дітьми, які пережили евакуацію. Як ви працюєте з цим викликом?
– Наша логіка – інвестувати в майбутнє через підтримку дітей. Тому ми запускаємо трирічну комплексну програму оздоровлення дітей, які потребують особливої уваги. У 2026 році на неї виділено понад 507 тисяч гривень.
Окремо діють програми фінансового супроводу для дітей-сиріт та випускників з цієї категорії. Але найважливіше – це освіта.
– Про освіту: ваш ліцей «КРОК» працює дистанційно. Чи достатньо цього для збереження громади?
– Навчання онлайн – це лише технологія. Наша мета – зберегти не просто уроки, а професійне ядро та сформувати кадровий резерв для майбутнього повернення. Саме тому «КРОК» у 2026 році бере участь у національному пілотному проєкті з професійної орієнтації, який реалізується спільно з Швейцарсько-українським проєктом DECIDE.
Ми готуємо учнів 7-9 класів до свідомого вибору професії, акцентуючи на потребах майбутньої відбудови Луганщини. Це – стратегічна інвестиція. Так само працює і програма роботи з обдарованими дітьми, на яку в бюджеті закладено 66 тисяч 300 гривень.
– Ви згадали про підготовку кадрів. Але для дорослих земляків одна з найгостріших проблем зараз – працевлаштування. Як вирішуєте її?
– Запроваджуємо абсолютно новий для нас інструмент – «Програму підтримки працевлаштування внутрішньо переміщених осіб». Вона покриває не лише пошук вакансій по всій Україні, а й компенсацію транспортних витрат на переїзд, перевезення майна та часткову оплату оренди житла перші три місяці.
Мета – не просто знайти роботу, а забезпечити можливість стабільно влаштуватися на новому місці.
– А як із житлом? «єОселя» для багатьох залишається складною метою через початковий внесок.
– Ми це розуміємо. Тому вже з грудня 2025 року діє наша власна програма допомоги. Вона передбачає одноразову виплату в 50 тисяч гривень з місцевого бюджету як частку першого внеску за «єОселею».
На 2026 рік попередньо закладено 300 тисяч гривень, але сума буде коректуватися за кількістю звернень. Це – реальний інструмент для отримання власного житла.
– Фізичне виживання важливе, але як зберегти громаду як культурну спільність? В умовах релокації це, мабуть, найскладніше.
– Тут ми працюємо в двох площинах. По-перше, це внутрішня робота: документування, дослідження та популяризація нематеріальної культурної спадщини Марківщини. Ми не можемо дозволити їй розчинитися.
По-друге – зовнішня інтеграція. Ключовим інструментом тут є національний проєкт «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Він дозволяє нам налагоджувати живі партнерські зв’язки. Завдяки йому ми тісно співпрацюємо з Дмитрівською громадою на Київщині та Золотоніською на Черкащині – місцями, де знайшли прихисток наші люди. Це обмін досвідом, ресурсами та спільні культурні ініціативи, які не дають нам замкнутися в собі.
– Якщо говорити про ментальне здоров’я, чи працюєте ви за цим напрямом?
– Так, і це один з найважливіших пілотних проєктів. У 2025 році в Києві разом з БФ «Карітас-Київ» ми відкрили Центр життєстійкості в рамках програми «ТИ ЯК?». Це безбар’єрний простір, де наші земляки можуть отримати психологічну допомогу, участь у терапевтичних групах і навігацію по соціальним службах.
У 2026 році ми продовжуємо співпрацю за підписаним меморандумом, плануючи охопити послугами центру до двох тисяч осіб. Без цієї складової будь-яка економічна допомога буде неповною.
– Отже, ваша стратегія – це сукупність соціальних інвестицій. У чому її кінцева мета?
– Мета – перетворити поточний статус «ВПО» з пасивного стану на активну фазу підготовки до повернення. Кожна програма – чи то професійна орієнтація школярів, допомога з іпотекою чи підтримка психологічного здоров’я – це цеглинка в майбутнє.
Ми інвестуємо не просто в виживання людей, а в їхню спроможність бути основою для відновлення рідної Марківщини, коли для цього настане час. Гроші з бюджету – це лише ресурс. А ось єдність та чітке бачення майбутнього – це те, що перетворює групу людей на дієздатну громаду.