Продовжуємо цикл публікацій про консолідацію громад Луганщини – про те, як в умовах війни вони шукають нові формати взаємодії, підтримки та збереження внутрішньої єдності. Цього разу – про Сватівську громаду, де координаційні центри та гуманітарні хаби поступово стали не лише місцем допомоги, а й простором комунікації, культури та соціальної адаптації.
Для багатьох громад Луганщини після 2022 року одним із головних викликів стало збереження горизонтальних зв’язків між людьми. Сватівська громада зробила ставку на створення постійних офлайн-майданчиків, де внутрішньо переміщені особи можуть не лише отримати підтримку, а й залишатися частиною спільного середовища.
ХАБИ, ЯКІ СТАЛИ ДОМІВКАМИ
Протягом перших чотирьох місяців 2026 року Сватівська міська військова адміністрація разом із відділом культури, молоді та спорту значно активізували роботу координаційних центрів у Броварах і Чернівцях. А на базі гуманітарних хабів у Харкові спеціалісти проводять офлайн-заходи для внутрішньо переміщених осіб.
Важливо, що всі ці локації вийшли за межі традиційної видачі речей і продуктів.
Загальна відвідуваність культурних та освітніх подій сягнула майже тисячі учасників. Здавалося б, статистика не про глобальні проєкти – але за кожною цифрою стоїть реальна людина, яка в умовах вимушеного переселення знайшла собі заняття, підтримку й відчуття, що Сватове – це не лише минуле, а й теперішнє.
Один із найуспішніших напрямів – заняття з цифрової грамотності для ВПО 55+ та для тих, хто шукає роботу або хоче опанувати гаджети. У неформальній, дружній атмосфері учасники вчаться впевнено користуватися смартфоном, розбиратися в налаштуваннях, використовувати додатки як для особистих потреб, так і для працевлаштування.
Там, де багато хто бачить цифрову нерівність, сватівські координатори створили майданчик для спільного зростання. А за потреби – надають індивідуальні консультації. Це особливо важливо для людей старшого віку, які в новому місті часто почуваються безпорадними перед технологіями.
«ПОЕТИЧНА КАВ’ЯРНЯ», ШАХИ ТА ЖІНОЧІ ПОСИДЕНЬКИ»
Активності в координаційних центрах вражають різноманітністю. Для дітей – творчі заняття. Для дорослих – «Поетична кав’ярня», де звучать вірші й спогади, турніри з шахів і доміно, рухові акції до Всесвітнього дня здоров’я. Особливу увагу привертають психологічні проєкти – «Жіночі посиденьки» та тренінги, присвячені життєвим змінам. А ще – майстеркласи з виготовлення інтер’єрних іграшок, текстильних квітів, виробів до пам’ятних свят, бісероплетіння.
«Коли переїхали, спочатку було відчуття, що все залишилося там – і місто, і знайомі люди. А тут на заходах зустріла сусідів зі Сватового, з якими не бачились кілька років. Це дуже підтримує», – розповідає переселенка зі Сватового Олена, яка нині проживає у Броварах.
Важливим елементом стала програма тренінгів «Альтернатива насильству» для дітей з родин ВПО віком до 14 років, яку проводять спеціалісти БФ «Добряк» у Броварах. Це не просто освіта – це запобігання травмам, які війна залишає в наймолодших.
Сватівська громада знайшла баланс між вкоріненістю в рідну культуру та відкритістю до приймаючих міст. З одного боку – участь у концертах, театральних виставах, виставках, спільні відвідини зоопарку й філармонії, що допомагає ВПО стати частиною нових спільнот.
Начальник Сватівської МВА Олександр Міткевич підсумовує: «Наша головна мета – не лише надавати гуманітарну допомогу, а й зберігати єдність і самобутність громади. Кожна організована зустріч, кожен майстерклас або спільне читання книг – це крок уперед до перемоги й повернення додому. Ми створюємо атмосферу, в якій кожен сватівчанин відчуває: він не самотній, ми – єдина родина, де б не перебували».
Для Сватівської громади консолідація сьогодні означає системну роботу зі збереження зв’язків між людьми, підтримки спільного культурного простору та створення середовища, у якому переселенці продовжують відчувати себе частиною своєї громади.
