В умовах воєнного стану в Україні питання правового статусу осіб, які зникли безвісти під час бойових дій, набуває особливого значення. Для членів їхніх сімей від визначення такого статусу часто залежить можливість реалізації як особистих, так і майнових прав – отримання соціальних виплат, оформлення спадщини, пільг та інших гарантій, передбачених законодавством.
Що означає оголошення фізичної особи померлою
Оголошення фізичної особи померлою – це судова процедура, яка застосовується у випадках, коли відсутні достовірні докази смерті особи, однак існують обставини, що дають підстави зробити вірогідне припущення про її загибель.
Відповідно до статті 47 Цивільного кодексу України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до наслідків, які настають у разі смерті. Це означає, що з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням відкривається спадщина, виникає право на соціальні виплати, змінюється цивільний статус особи.
Водночас суд не встановлює факт смерті як такий, а лише оголошує особу померлою на підставі юридичного припущення.
Коли особа може бути оголошена померлою
Цивільне законодавство України передбачає кілька підстав для оголошення особи померлою, зокрема:
якщо особа зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель (у тому числі внаслідок бойових дій);
якщо особа зникла у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом.
Загальне правило полягає в тому, що фізична особа, яка зникла безвісти у зв’язку з війною, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин, суд має право оголосити особу померлою і раніше, але не раніше ніж через шість місяців з дня її імовірної загибелі.
Дата, з якої особа вважається померлою
Закон розрізняє два можливі підходи:
загальне правило – фізична особа вважається померлою з дня набрання законної сили рішенням суду;
виняток – якщо особа зникла за обставин, що загрожували їй смертю (зокрема під час бойових дій), суд може визначити датою смерті день її вірогідної загибелі.
Це має суттєве значення для спадкових прав та визначення моменту виникнення інших правових наслідків.
Чи припиняється розшук після оголошення особи померлою
Оголошення фізичної особи померлою не означає припинення її розшуку. Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», якщо особу оголошено померлою, але її останки не знайдено, розшук триває до встановлення:
її місцеперебування;
місця поховання;
місцезнаходження останків.
Таким чином, держава зберігає обов’язок щодо з’ясування фактичної долі зниклої особи.
Судовий порядок оголошення померлою
Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судом у порядку окремого провадження.
Заява може бути подана:
за місцем проживання заявника;
за останнім відомим місцем проживання (перебування) зниклої особи;
за місцезнаходженням її майна.
Суд розглядає справу за участю заявника, свідків та інших осіб, яких визнає за необхідне допитати.
Після набрання рішенням законної сили суд надсилає його:
до органу державної реєстрації актів цивільного стану – для державної реєстрації смерті;
до нотаріуса – для відкриття спадкової справи та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Оголошення померлою чи встановлення факту смерті: у чому різниця
Практика Верховного Суду чітко розмежовує ці дві процедури:
встановлення факту смерті можливе лише за наявності підтверджених доказів, які достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин;
оголошення особи померлою застосовується тоді, коли таких доказів немає, але обставини зникнення дозволяють зробити вірогідне припущення про її загибель.
Саме тому у випадках зникнення осіб під час воєнних дій правильним способом судового захисту є звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Оголошення фізичної особи померлою – це важливий правовий інструмент, який дозволяє членам сімей осіб, зниклих безвісти під час війни, реалізувати свої законні права. Водночас ця процедура базується не на встановленні факту смерті, а на юридичному припущенні, що ґрунтується на сукупності обставин і доказів.
В умовах триваючої збройної агресії проти України зазначений механізм відіграє ключову роль у забезпеченні балансу між правами родин зниклих осіб та необхідністю збереження державного обліку і розшуку таких громадян.