Під час навчання між дітьми можуть виникати непорозуміння та конфлікти. Проте не кожна сварка чи суперечка є булінгом. Якщо негативні дії щодо дитини повторюються, мають систематичний характер і завдають або можуть завдати шкоди її фізичному чи психічному здоров’ю, йдеться вже про цькування.
Булінгом вважаються умисні дії або бездіяльність, які систематично вчиняються стосовно дитини або дитиною щодо інших учасників освітнього процесу. Цькування може мати різні форми. Воно може проявлятися як психологічне насильство – погрози, шантаж, приниження чи образи, фізичне насильство – штовхання, підніжки, удари або заподіяння тілесних ушкоджень, а також економічне насильство – крадіжка чи пошкодження одягу, шкільного приладдя та інших особистих речей. Окремою формою є сексуальне насильство, зокрема образливі дії чи висловлювання сексуального характеру, а також зйомка дитини у роздягальнях чи інших ситуаціях, що порушують її особисті межі. Цькування може відбуватися і в цифровому середовищі – це кібербулінг, коли принизливі повідомлення, фотографії чи відео поширюються через соціальні мережі, месенджери та інші електронні засоби комунікації.
Від звичайного конфлікту булінг відрізняється насамперед систематичністю. Для булінгу характерно, що відповідні дії вчиняються два і більше разів протягом року. У ситуації можуть бути залучені кривдник, потерпілий та спостерігачі. При цьому внаслідок таких дій дитині може бути заподіяна шкода або виникає ризик заподіяння шкоди її психічному чи фізичному здоров’ю.
Якщо батьки дізналися, що їхня дитина стала жертвою булінгу, важливо не залишати ситуацію без реагування. Насамперед варто звернутися до керівника закладу освіти із повідомленням про випадок цькування. Якщо йдеться про дії керівника закладу, звернення можна подати засновнику закладу або до відповідного органу управління освітою. У випадках, коли існує загроза життю чи здоров’ю дитини, необхідно також звертатися до Національної поліції України.
Важливо зберігати всі матеріали, які можуть підтвердити обставини події. Це можуть бути повідомлення в месенджерах і соціальних мережах, скриншоти, фотографії, відеозаписи та інші матеріали, які свідчать про цькування. Такі докази можуть мати значення під час розгляду ситуації закладом освіти, правоохоронними органами або судом.
Кожне повідомлення про можливий випадок булінгу заклад освіти має належним чином розглянути. Школа повинна зареєструвати звернення, з’ясувати обставини ситуації, оцінити ризики для дитини та вжити необхідних заходів для її захисту. Також має бути організована відповідна допомога дитині та визначені заходи, спрямовані на недопущення повторення випадків насильства.
У закладі освіти має діяти комісія з розгляду випадків насильства та/або жорстокого поводження з дітьми. У разі виявлення ознак насильства, зокрема булінгу, керівник закладу має скликати засідання комісії. Вона з’ясовує обставини події, оцінює ризики для дитини та визначає подальші дії. Водночас комісія не встановлює факт вчинення булінгу. Такий факт встановлюється виключно рішенням суду, яке набрало законної сили.
Якщо в ситуації вбачаються ознаки насильства, керівник закладу освіти зобов’язаний письмово повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції України, службу у справах дітей за місцем розташування закладу, територіальний орган Національної соціальної сервісної служби України та Державну службу у справах дітей.
Якщо ж школа не реагує на повідомлення батьків або вжиті заходи не дають результату, батьки можуть звернутися до органу управління освітою, Національної поліції України, служби у справах дітей, освітнього омбудсмена або Міністерства освіти і науки України.
Орган управління освітою може перевірити, як заклад освіти відреагував на повідомлення, та вжити заходів для забезпечення належного реагування. Національна поліція перевіряє повідомлення про булінг і за наявності відповідних підстав може скласти протокол про адміністративне правопорушення. Служба у справах дітей здійснює захист прав та інтересів дитини і може ініціювати необхідні заходи реагування. Освітній омбудсмен розглядає звернення щодо порушення прав учасників освітнього процесу та може вживати заходів для їх поновлення.
У разі системного ігнорування проблеми батьки також можуть звернутися до Міністерства освіти і науки України. За результатами розгляду звернення в межах компетенції може бути проведена відповідна службова перевірка.
Отримати правничу допомогу у такій ситуації можна і в системі безоплатної правничої допомоги. Юристи допоможуть розібратися, як правильно звернутися до закладу освіти, що робити у разі бездіяльності школи, до яких органів звертатися надалі, а також можуть допомогти зі складанням заяв і скарг.
Окремі категорії осіб мають право не лише на безоплатну правничу консультацію, а й на допомогу у зверненні до суду. Зокрема, таке право мають діти, внутрішньо переміщені особи, ветерани війни, члени сімей загиблих захисників і захисниць, люди з низьким доходом та інші категорії, визначені статтею 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Звернення до системи безоплатної правничої допомоги та інформацію про способи її отримання можна знайти на офіційному сайті системи за посиланням:
https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/