Моніторинг і аналіз медіа «ЛНР» за 1-10 грудня 2025 року
Життя під окупацією – це не лише блокпости, репресії та обмеження свободи. Це ще й постійне перебування в інформаційному тумані, який створюють пропагандистські медіа.
Там, де немає свободи слова, зникає й правда. На її місці з’являється інша реальність – сконструйована, контрольована, зручна для окупаційної влади.
Моніторинг медіа, що діють на тимчасово окупованій частині Луганської області («ЛНР»), за період 1-10 грудня показує: інформаційний простір регіону живе за законами, які давно не мають нічого спільного з реальністю.
Це система, що працює на утримання контролю над людьми – через страх, звичку та щоденне повторення вигаданих смислів.
ФРОНТ ЯК «СЕРІАЛ», У ЯКОМУ РФ ЗАВЖДИ ВИГРАЄ
Одним із центральних лейтмотивів першої декади грудня стала теза про те, що «фронт ЗСУ сиплеться». Цю фразу повторюють у різних варіаціях: у репортажах з позицій, у коментарях військових, у «спецвипусках» пропагандистських каналів.
У сюжеті про 201-й полк, який активно поширювали російські медіа, ситуація подається не просто як перевага російської армії, а як незворотний процес. Заявляється, що російські сили нібито «освободили Серебрянку» та «отодвинули фронт далеко на запад», завдяки чому в Лисичанську, Рубіжному й Кремінній стало «намного безопаснее».
Жодних доказів не наводять. Немає карт, незалежних джерел, немає коментарів міжнародних структур. Але меседж повторюється щодня, формуючи в населення враження неминучості.
Це типова техніка пропаганди: багаторазове повторення створює ілюзію правди.
УКРАЇНА В ОБРАЗІ «ЗАГРОЗИ». РОСІЯ – «ЗАХИСНИК»
Ще один сталий мотив інформаційного періоду – демонізація України.
Майже в кожному зведенні йдеться про те, що Збройні Сили України нібито навмисно атакують цивільні райони, запускають дрони по житлових кварталах і створюють загрозу мирним жителям.
Так формується дуже проста логіка: українська армія – небезпека, російська – порятунок.
Це подається через приватні історії та емоційні акценти. У репортажі зі згаданого 201-го полку окремо наголошується, що дрони ЗСУ «убивали мирное население». На цьому тлі російські війська «вимушені» розширювати зону контролю «заради безпеки людей».
Усе це відбувається під час, коли міжнародні правозахисні організації регулярно фіксують російські удари по цивільній інфраструктурі України. Але окупаційні медіа не згадують про них жодним словом.
Дисбаланс інформації створює односторонню картину, у якій агресор перетворюється на «захисника», а жертва – на «загрозу».
ГУМАННІСТЬ «ПО-РОСІЙСЬКИ»: МАНІПУЛЯЦІЇ НАВКОЛО ПОЛОНЕНИХ
Особливо показовим є інформаційний блок про ставлення до військовополонених.
В матеріалах окупаційних медіа поширюється теза, що українські солдати нібито бояться здаватися через «страшилки про обнуление», але в російському полоні їх «встречают гуманно».
Жодних фактів, жодних доказів, окрім вигаданих або неперевірених «коментарів військових».
Так росія намагається відбілити власні злочини, приховати випадки катувань і нелюдського поводження, про які регулярно повідомляють ООН, ОБСЄ та правозахисні організації.
МИРНЕ ЖИТТЯ У ВСІЙ КРАСІ: КУЛЬТУРА, СВЯТА І «НОВІ МОЖЛИВОСТІ»
Поки війна продовжується, медіа «ЛНР» створюють враження, що на захоплених територіях усе стабільно й навіть святково.
У дайджестах «Пульс региона» за 1-9 грудня – десятки матеріалів про концерти, виставки, освітні акції, дитячі свята.
Серед них фестиваль «Муза Новороссии», конкурси «Победа с оркестром», «географический диктант» російського географічного товариства, відкриття «Парты героя» в школах, волонтерські ярмарки, дні російських університетів у школах.
Так створюється ефект «інформаційної заміни». Замість того, щоб розповідати про життя під окупацією, про репресії, про економічні труднощі, людям показують свята.
Це стратегія: якщо щодня говорити про концерти, люди починають забувати про війну.
МІЛІТАРИЗАЦІЯ ДІТЕЙ: «ПАТРІОТИЗМ», ЯКИЙ НАВ’ЯЗУЮТЬ ЗІ ШКІЛЬНОЇ ЛАВИ
Особливо небезпечний тренд – системна мілітаризація молоді.
У школах встановлюють «Парти героя», проводять «уроки мужества», організовують зустрічі з учасниками «СВО». Дітям і підліткам розповідають про війну як про шлях честі, обов’язку й самопожертви.
Так формується покоління, яке має вирости лояльним до рф і готовим сприймати війну як норму.
Це не інформація, а інструмент виховання. І цей інструмент запускається системно.
СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ ЯК ШИРМА ДЛЯ ЗАМОВЧУВАННЯ ПРОБЛЕМ
Ще один тип пропагандистських повідомлень – «турбота» росії.
У новинах багато інформації про надбавки для пенсіонерів, компенсації, нові сервіси держпослуг, можливості для молоді, пільгову іпотеку.
Це створює образ держави, яка піклується про кожного. Але поза кадром залишається головне: економічний занепад, нестача робочих місць, низькі зарплати, зростання цін, репресії проти підприємців, безправ’я громадян.
Соціальна риторика замінює реальність.
СТРАХ ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНТРОЛЮ: КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ ТА ВИРОКИ
Паралельно постійно виходять новини про затримання «українських диверсантів», суворі вироки, викриття «шпигунів».
Такі матеріали формують атмосферу, у якій будь-який інакодумаючий може стати «пособником України».
Страх – один із найефективніших засобів контролю над суспільством. І його в «ЛНР» застосовують системно.
