Коли йдеться про російську окупацію Луганщини, найчастіше згадують зруйновані міста, примусову паспортизацію, мобілізацію, репресії та спроби інтегрувати регіон до російського політичного простору.
Водночас уже майже 12 років триває ще один напрям окупації – боротьба за свідомість дітей. Саме через освіту, книжки та культурний простір росія намагається закріпити контроль над регіоном на десятиліття вперед.
Починаючи з 2014 року, окупаційна адміністрація послідовно вибудовує на захопленій території власний гуманітарний простір. Для цього створюються нові підручники, дитячі журнали, краєзнавчі видання, збірники оповідань, методичні посібники для вчителів і навіть спеціальні книжки для дошкільнят.
Паралельно з бібліотек і шкіл вилучають українську літературу, яка нагадує про справжню історію Луганщини та її нерозривний зв'язок з Україною.
Йдеться не про окремі видавничі проєкти. Це системна політика, спрямована на виховання покоління, яке сприйматиме російську версію історії як єдино можливу.
ВІД ПІДРУЧНИКІВ ДО ДИТЯЧИХ КАЗОК
Першим кроком стала заміна української освітньої системи власними програмами. Зі шкіл поступово зникли українські підручники, а натомість з'явилися курси «История отечества», «История луганской народной республики» та інші дисципліни, побудовані на російських пропагандистських наративах.
У цих матеріалах події 2014 року подаються як нібито «народне повстання», а російська агресія проти України фактично заперечується. Українська державність розглядається як тимчасове явище, тоді як історичний розвиток Луганщини штучно прив'язується до росії.
Згодом ідеологічна робота поширилася на молодших школярів та дошкільнят. У Луганську почали видавати дитячі журнали, патріотичні абетки, краєзнавчі книжки та художні твори, які мали закріплювати потрібні окупаційній владі уявлення про минуле й сучасність.
«ВЕЖЛИВЫЕ ЧЕЛОВЕЧКИ» ДЛЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ
Одним із перших подібних проєктів став дитячий журнал «Вежливые человечки», презентований у 2016 році.
Сама назва була символічною. Саме терміном «вежливые люди» російська пропаганда називала військових, які брали участь в окупації Криму. Таким чином навіть дитячий журнал отримав чітке політичне навантаження. Головний редактор Сергій Колесников прямо заявляв, що «вежливые человечки» – це вже «бренд, связанный с защитниками Отечества».
Видання позиціонувалося як виховний журнал для дітей, покликаний прищеплювати любов до «батьківщини» та повагу до нових героїв.
Фактично йшлося про адаптацію пропагандистських наративів до дитячої аудиторії.
Примітно, що навіть серед прихильників «лнр» перший номер викликав нарікання через надмірну політизованість. У журналі була казка з персонажами, які легко впізнавалися як українські політики, а також рубрика «Папины советы» з образом, схожим на путіна.
Критикували й те, що назва та дизайн нагадували радянський журнал «Веселые картинки», що свідчило про неспроможність створити оригінальний продукт.
«АЗБУКА ПАТРИОТА» ТА НОВИЙ ОБРАЗ ЛУГАНЩИНИ
У червні 2026 року в окупованому Луганську презентували книжку «Азбука патриота: Луганщина от А до Я». Презентація відбулася в історичному парку «россия – моя история».
Видання адресоване дітям дошкільного та молодшого шкільного віку. Формально це абетка, яка знайомить дитину з історією, культурою та традиціями краю. Насправді ж книга стала черговим елементом нав'язування нової ідентичності, у якій Луганщина подається як частина російського історичного та культурного простору.
Книгу планують передати до навчальних закладів на початок нового навчального року. Показовим є і склад авторів. До створення книги долучили представників ростовської області росії, що вкотре демонструє координований характер гуманітарної політики на окупованій території.
Важливо, що така література розрахована саме на вік, коли у дітей лише формуються базові уявлення про історію, державу та власну ідентичність.
«ЛІТОПИСИ ЛУГАНЩИНИ» ТА ПЕРЕПИСУВАННЯ ІСТОРІЇ
Окреме місце займають численні краєзнавчі видання та так звані «літописи Луганщини».
На перший погляд вони мають суто просвітницький характер. Проте саме через такі книги створюється альтернативна версія історії регіону.
Особливість цих видань полягає в тому, що вони претендують на роль історичного джерела. Дітям і молоді пропонують готову версію минулого, де Луганщина існує переважно в російському історичному контексті, а український період розвитку регіону поступово витісняється на периферію.
У таких книгах акцент робиться на спільному минулому з росією, радянській спадщині та міфологізованій історії окупації Донбасу. Натомість український період історії регіону відсувається на другий план або подається через негативні оцінки.
Краєзнавство перетворюється на інструмент ідеологічного впливу. Дітям пропонують не вивчати історію Луганщини, а засвоювати заздалегідь підготовлену політичну інтерпретацію цієї історії.
Показовим є проведення конкурсу дослідницьких робіт «Духовна летопись Луганщины» серед дітей та молоді віком від 10 до 25 років. Учасників заохочують досліджувати діяльність «подвижників віри», історію храмів, святинь і роль церкви під час подій 2014–2025 років.
Переможців нагороджують дипломами та цінними подарунками від адміністрації глави «лнр». Таким чином молодь залучають до створення та поширення потрібних окупаційній владі історичних наративів під виглядом краєзнавчої роботи.
ГЕРОЇ, ЯКИХ ПРИЗНАЧИЛА ОКУПАЦІЯ
Важливою складовою цієї політики стало створення нового пантеону героїв.
Для школярів проводять конкурси «Герои Донбасса», «Моя республика», «Наши великие земляки», «Русская весна». Видаються книжки про діячів окупаційного руху та учасників незаконних збройних формувань.
На заміну українським проєктам, які вшановували захисників України, волонтерів та видатних діячів державотворення, приходять програми, що прославляють російських військових і колаборантів.
Через художні твори, дитячі журнали, позакласні заходи та краєзнавчі проєкти створюється система символів, покликана витіснити український історичний контекст. У результаті нове покоління отримує не знання про історію регіону, а набір готових політичних оцінок.
ПІД ЗАБОРОНОЮ – ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ
Паралельно зі створенням власної пропагандистської літератури окупаційна влада системно очищає культурний простір від українських книжок.
Під заборону потрапляють підручники з історії України, книги про Революцію Гідності, АТО та ООС, твори про український визвольний рух, художня література, україномовна періодика та дитячі видання.
У Старобільську, за повідомленнями української розвідки, існували списки заборонених до згадування історичних постатей, серед яких Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера, Роман Шухевич і В'ячеслав Чорновіл.
У Кремінній та Рубіжному вилучали книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». У Ровеньках повідомляли про спалювання української літератури в котельнях після її вилучення з бібліотек. У Сіверськодонецьку українських авторів замінювали російськими виданнями, підібраними за ідеологічним принципом.
Фактично йдеться не про оновлення бібліотечних фондів, а про цілеспрямоване знищення української культурної присутності.
КОМІКС, ЯКИЙ ВИЯВИВСЯ НЕБЕЗПЕЧНИМ
Показовою стала історія коміксу «Пригоди Микитки», який Луганська обласна державна адміністрація презентувала у 2018 році до Дня Соборності України.
Головний герой – хлопчик Микитка з прифронтового села Кримське. Через його пригоди дітям розповідали про реальні події на Луганщині, життя поблизу лінії фронту, українських військових та російську агресію. У сюжеті згадувалися Кримське, Трьохізбенка, Новотошківське та інші населені пункти області.
Саме тому після окупації комікс потрапив до переліку літератури, яку вилучали з бібліотек разом з іншими українськими виданнями.
Для окупаційної адміністрації навіть дитяча книжка становить загрозу, якщо вона нагадує дітям, що Луганщина є частиною України.
КОНТРОЛЬ НАД ПАМ'ЯТТЮ
Окупанти намагаються контролювати не лише територію, а й пам'ять.
Для цього недостатньо встановити прапори, змінити назви вулиць чи запровадити російські паспорти. Необхідно змінити уявлення людей про власну історію, походження та майбутнє.
Саме тому поруч із військовою окупацією розгортається гуманітарна. Поруч із новими підручниками з'являються «азбуки патріота», дитячі журнали, краєзнавчі літописи та книги про «героїв Донбасу». Одночасно з бібліотек зникають українські книжки, які могли б запропонувати інший погляд на події.
На окупованій Луганщині росія веде боротьбу не лише за територію. Вона намагається визначати, які книжки читатимуть діти, кого вони вважатимуть героями та як пояснюватимуть історію власного краю.
Саме тому вилучення української літератури та поява нових пропагандистських видань є ланками одного процесу – спроби замінити українську пам'ять російською версією минулого.