У 2022 році Євген Марухненко став «Учителем року» у Сіверськодонецьку. За кілька місяців після цього він змінив підручник на військову форму та став до строю у лавах Державної прикордонної служби України.
Для Луганщини історія давно перестала бути лише предметом у школі – її тут проживають щодня. У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення рф, Сіверськодонецьк одразу опинився у напівоточенні. Родину вдалося евакуювати потягом.
«Відправляєш сім’ю і не знаєш, коли обіймеш знову. Але розумієш: спочатку треба зробити свою роботу», – згадує Євген.
Він мав контракт у резерві територіальної оборони, тому після евакуації сім’ї одразу звернувся до територіального центру комплектування. На той момент місцевий ТЦК та СП уже евакуювався, однак Євген був направлений на службу.
Спочатку – на прикордонну заставу на кордоні з Румунією, де перебував близько двох тижнів, очікуючи подальшого розподілу.
Із 1 квітня 2022 року він проходив службу у складі 79-го Херсонського прикордонного загону. У цьому підрозділі Євген із позивним Чіча служив до травня 2025 року. Після реформування загону у бойову прикордонну бригаду його перевели на посаду мінометника.
ВІД УРОКІВ ІСТОРІЇ – ДО БОЙОВИХ ПОЗИЦІЙ
У школі Євген працював з 2013 року до початку повномасштабного вторгнення. Викладав історію переважно у 9-11 класах. Каже, що до 2022 року знав про прикордонну службу небагато – з власного історичного досвіду та розповідей знайомих, які воювали з 2014 року.
Він пам’ятав, що прикордонні війська завжди вважалися елітою. Позитивні відгуки про Луганський прикордонний загін ще з часів АТО лише зміцнювали це переконання. Уже на службі він зрозумів, чому до прикордонників ставляться з повагою.
Учительська звичка аналізувати й пояснювати нікуди не зникла. На позиціях виникали суперечки – у тому числі й на історичні теми.
«Пояснювати в школі – це одна справа. Там слухають діти. Тут – дорослі люди зі сформованим світоглядом і власним бойовим досвідом. Інколи доходило до палких дискусій. Але після розмов ми разом ішли на завдання – і всі питання зникали», – говорить він.
«МАТЕМАТИКА ВИЖИВАННЯ»
Війна навчила Євгена власної формули.
«Виживання залежить від двох ключових факторів – удачі та математики. Одягнув бронежилет – додав шанс. Підготував позицію, вивчив місцевість – ще плюс», – пояснює прикордонник.
Його досвід змінив і погляд на історію як науку.
ІСТОРІЯ – ЦЕ ЛЮДИ
Євген зізнається: у підручниках завжди бракувало головного – людських доль. Шкільний курс здебільшого зосереджений на військово-політичних подіях, датах і операціях. Натомість роль конкретної людини часто залишається поза увагою.
На його переконання, будь-яка посадка, будь-яка висота чи клаптик землі – це чиєсь життя, чиясь кров і чиясь історія.
«Я б більше змістив акцент із дат і назв операцій на конкретні людські обличчя війни. Бо за кожною подією стоять люди», – каже він.
ПЕРЕМОГА – ЦЕ ВИСТОЯТИ
У 2022 році, згадує Євген, багато хто очікував швидкої Перемоги – виходу на кордони 1991 року. Сьогодні він сприймає Перемогу інакше.
Для нього Перемога – це вистояти, витримати й зберегти державу, суспільство, мову та спосіб життя.
«Поки триває війна, моє місце тут», – говорить він.
Колишній учитель історії переконаний: справжня історія – це не лише підручники. Це вибір людини в момент випробування. Його вибір – бути там, де найважче, щоб його колишні учні могли жити у своїй країні та бути вільними.
Більше про Євгена – у відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=EitzjDGxjys