Робота місцевої влади в умовах війни – це виклик, що вимагає не лише досконалих управлінських рішень, а й чіткого розуміння потреб військових та людей, які постраждали внаслідок збройної агресії.
Про те, як ці підходи реалізуються на практиці – від фінансування Сил оборони до створення «Прихистку» для внутрішньо переміщених осіб і роботи Центру життєстійкості в Полтаві – розповідає начальник Гірської міської військової адміністрації Олексій Бабченко.
Його особистий досвід військової служби у 51-й та 93-й бригадах, участь у бойових діях під Пісками, а з 2022 року – керівництво військовою адміністрацією та організація евакуації населення з окупованого міста Гірське, визначають логіку управлінських рішень і пріоритети роботи.
– Олексію Івановичу, як змінилася роль місцевої влади під час війни та у чому ви бачите основне завдання Гірської МВА зараз?
– Змінила масштабно. Ми трансформувалися з класичної управлінської структури, орієнтованої на розвиток території, у гуманітарно-логістичний центр із двома ключовими пріоритетами. Перший – це всебічна підтримка Сил оборони, адже без неї неможливе все інше.
Другий – створення життєвого простору для нашої громади, яка нині перебуває у різних регіонах України: від евакуйованих сімей і ветеранів до дітей, що потребують психологічного відновлення.
Наше завдання – надавати системну, передбачувану допомогу в усіх цих напрямах.
– Можна детальніше дізнатися про організацію фінансової підтримки Збройних Сил? Як саме працює цей механізм, і на що спрямовуються кошти?
– Підтримка захисників – це наш ключовий пріоритет, який ми реалізуємо через прямий та цільовий механізм фінансування. У 2025 році загальна сума склала 40 мільйонів 886 тисяч 867 гривень.
Це не абстрактне фінансування – кожна гривня була спрямована конкретним підрозділам, які виконують завдання на фронті, для закупівлі найнеобхіднішого: від спеціалізованого обладнання та технічних засобів до екіпіровки та матеріалів, що безпосередньо впливають на ефективність виконання завдань.
Ми тісно співпрацюємо з командуванням, тому допомога була цільовою та своєчасною – наприклад, бригада А3035 отримала 15 мільйонів, А3488 – 10 мільйонів, а 3 управління ГУ СБУ – 5 мільйонів гривень.
Для нас ці цифри – не звітність, а конкретний внесок у спроможність наших військ захищати країну.
– Соціальний напрям, особливо стосовно ветеранів і їхніх родин, часто зводиться до фінансових виплат. Ваш підхід відрізняється?
– Так, ми свідомо будуємо комплексну систему підтримки. Соціальний захист для нас – це основа стійкості громади в умовах війни. У межах Програми підтримки військовослужбовців та членів їхніх сімей у 2025 році допомогу отримали 303 особи на загальну суму 4 837 000 гривень. Йдеться про матеріальну підтримку на лікування, реабілітацію та вирішення першочергових побутових потреб.
Водночас фінансова допомога – це лише одна складова. Не менш важливою є системна психологічна підтримка та допомога людям у адаптації до нових умов життя.
Окремо ми спрямували 84 500 гривень на підтримку 65 дітей військовослужбовців і родин загиблих Захисників. Ці кошти використовувалися на освіту, оздоровлення та інші нагальні потреби. Загальний обсяг фінансування Програми у 2025 році становив 7 895 000 гривень, і ми розглядаємо можливість її подальшого розширення.
Для нас принципово, щоб соціальні програми не обмежувалися виплатами, а сприяли поверненню сімей до активного суспільного життя. Це інвестиція в людей і в їхню здатність відновлюватися та рухатися далі, попри наслідки війни.
– Окремий напрям – діти громади. Які рішення для їхньої підтримки були реалізовані у 2025 році?
– Дітям в умовах війни, безумовно, приділяємо особливу увагу – оздоровленню та психологічній підтримці. У 2025 році послугами оздоровлення та відпочинку охоплено 435 дітей. Це здійснювалося за рахунок Програми оздоровлення дітей громади, а також через нову форму соціальної підтримки – виплату одноразової матеріальної допомоги для психологічної підтримки, розвитку життєстійкості та участі у туристичних, спортивних та освітніх заходах.
Крім того, три дитини отримали путівки до Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек». Ці ініціативи допомагають дітям відновитися від травм війни, набути нових навичок і зберегти відчуття нормального дитинства.
Ми плануємо продовжити ці програми в 2026 році, закуповуючи путівки відповідно до потреб громади.
– Питання житла для тих, хто втратив дім, залишається одним з найгостріших. Що робить адміністрація для його вирішення?
– Ключовий проєкт — «Прихисток», який стає важливим елементом системи соціальної підтримки Гірської громади. Він розташований у селі Нова Русь Дніпропетровської області та функціонує як місце тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб.
На підставі меморандуму з благодійною організацією «Янголи спасіння» приміщення включене до проєкту облаштування місць тимчасового проживання, що дозволяє забезпечити базові умови безпеки та проживання для людей, які втратили домівки внаслідок війни.
Наразі тривають ремонтні роботи з метою розширення можливостей об’єкта. У 2026 році планується завершення ремонту та введення «Прихистку» в експлуатацію, що дасть змогу забезпечити тимчасове проживання до 35 внутрішньо переміщених осіб, зокрема людей з інвалідністю.
Для нас принципово, що «Прихисток» – це не лише дах над головою, а й простір підтримки, де люди можуть отримати психологічну допомогу та супровід у процесі адаптації до нових умов життя.
Паралельно працюємо над довгостроковими рішеннями: шукаємо землю під модульне містечко, співпрацюємо з громадами-приймачами, щоб забезпечити не просто дах над головою, а перспективи для повноцінного життя.
– Розкажіть про Центр життєстійкості в Полтаві. Як він створювався і яких результатів вдалося досягти у 2025 році?
– Центр життєстійкості Гірської міської громади розпочав роботу в лютому 2025 року в місті Полтава в межах експериментального проєкту Міністерства соціальної політики України «Ти як?». Його створення стало відповіддю на зростаючу потребу в психологічній підтримці мешканців громади в умовах війни.
У штаті Центру працюють 8 фахівців, які надають індивідуальні психологічні консультації, проводять групові заняття та тренінги. Протягом 2025 року було проведено 2312 індивідуальних консультацій та організовано 549 групових заходів.
Загалом послугами Центру скористалися 4434 особи, з яких 447 отримали безпосередню психологічну допомогу. Центр став важливим елементом системи підтримки громади, забезпечуючи людям простір для стабілізації психологічного стану, відновлення та адаптації до життя в умовах тривалих кризових викликів.
– Ваші головні пріоритети на 2026 рік – це продовження поточних ініціатив чи запуск нових?
– Ми говоримо про розвиток на основі вже сформованої системи. Йдеться не про окремі проєкти, а про послідовну стратегію роботи громади.
Серед ключових завдань – забезпечення сталої роботи програм соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, а також подальший розвиток послуг «Ветеранського простору».
Окремий пріоритет – завершення ремонтних робіт і введення в експлуатацію «Прихистку» в селі Нова Русь.
Важливим напрямом залишається продовження програм оздоровлення та психологічної підтримки дітей із закупівлею путівок відповідно до реальних потреб громади.
Також ми плануємо розширювати спектр послуг гуманітарних хабів з урахуванням запитів внутрішньо переміщених осіб і посилювати співпрацю з приймаючими громадами та партнерами для збільшення обсягів підтримки.
Ще один напрям – співпраця з громадами приймаючих областей щодо забезпечення ВПО житлом, продовження роботи з відбору земельних ділянок під модульне містечко, пошук приміщень для розміщення та врахування можливостей працевлаштування.
Наша принципова позиція – системність і прогнозованість рішень. Кожен крок має конкретного адресата, а кожна ініціатива – чітко визначену мету.