Інформаційний простір на тимчасово окупованій території Луганської області упродовж кінця січня – початку лютого 2026 року демонструє подальше закріплення пропагандистської моделі, орієнтованої не на пряме переконання, а на формування звички жити в умовах окупації як у «стабільній нормі».
Медіа виконують функцію інструкції з адаптації – через повторювані теми, стандартизовану лексику та обмежений набір інтерпретацій.
Моніторинг матеріалів окупаційних ресурсів за період з 23 січня до 11 лютого 2026 року фіксує розширення цієї моделі та її проникнення у ключові сфери повсякденного життя.
АДМІНІСТРАТИВНА І СОЦІАЛЬНА РУТИНА ЯК МЕХАНІЗМ ОКУПАЦІЇ
У зазначений період окупаційні медіа активно поширювали публікації довідкового характеру, пов’язані з реєстраціями, обліком і «уточненням даних». Такі матеріали подаються як нейтральна допомога населенню.
Так, 24 січня 2026 року було оприлюднено матеріал із роз’ясненням щодо обов’язкового оновлення персональних даних у так званих державних реєстрах. Процедура подається як технічна необхідність, без згадки про примусовий характер вимог і ризики використання зібраної інформації.
Подібну логіку має публікація від 27 січня 2026 року, присвячена «порядку перереєстрації» підприємців. Інтеграція в російську систему обліку подається як безальтернативна умова продовження діяльності, без пояснення правових наслідків і втрати зв’язку з українським правовим полем.
Соціальні виплати та допомога окремим категоріям населення послідовно використовуються як аргумент на користь «ефективності» окупаційної адміністрації.
Наприклад, 29 січня 2026 року один з окупаційних ресурсів опублікував довідковий матеріал про перерахунок пенсій і соціальних виплат у 2026 році. У тексті акцент зроблено на процедурах і термінах, водночас повністю ігнорується причина зростання соціальної вразливості населення – війна, окупація та руйнування економіки.
ІМІТАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА НОРМАЛІЗАЦІЯ ВІЙНИ
Упродовж аналізованого періоду продовжувалася інформаційна підготовка до участі окупованої території у політичних процесах російської федерації.
Так, 2 лютого 2026 року було поширено матеріал про «роботу з виборцями» та діяльність партійних осередків. Публікація створює враження повноцінного політичного життя, приховуючи примусовий характер участі та відсутність будь-якої альтернативної позиції в публічному просторі.
Військова тематика у цей період знову зводиться до сухих зведень з єдиним джерелом – офіційними структурами держави-агресора.
Так, 4 лютого 2026 року було оприлюднено повідомлення про «знищення десятків цілей» і «успішні удари» без будь-якої незалежної перевірки або пояснення наслідків для цивільного населення.
Аналогічний характер має публікація від 7 лютого 2026 року про «звільнення» населених пунктів, що є прямою підміною понять і легітимацією агресії через лексику.
ПСЕВДОЕКОНОМІЧНІ ПОЯСНЕННЯ ТА ПІДМІНА ПРИЧИН
Економічні труднощі подаються у спрощеному та фрагментарному вигляді, без аналізу причин.
Зокрема, 6 лютого 2026 року було оприлюднено матеріал про зростання цін на окремі продукти харчування, подане як наслідок сезонних коливань. Вплив окупації на логістику, конкуренцію та доходи населення у публікації не розглядається.
Такі публікації не пояснюють соціально-економічну ситуацію, а підміняють її фрагментарними показниками та окремими повідомленнями про «підтримку».
Моніторинг за період з 23 січня до 11 лютого 2026 року показує, що російська пропаганда на окупованій Луганщині дедалі більше спирається на адміністративну рутину, соціальні «роз’яснення» та псевдоекономічну стабільність. Вона не переконує напряму, а формує звичку до нав’язаних правил, лексики та обмеженого горизонту вибору.
Саме така модель інформаційного впливу забезпечує довготривале утримання контролю над населенням в умовах окупації.