Інформаційний простір тимчасово окупованої Луганської області в період з 20 грудня 2025 року по 2 січня 2026 року функціонував як скоординована система впливу на сприйняття реальності.
Моніторинг медіа «лнр» свідчить, що ключовим завданням цього інформаційного потоку було не інформування населення, а формування відчуття буденності окупації та звикання до війни як постійного фону.
У зазначений період дезінформація реалізовувалася не через прямі фейки, а через повторювані нейтральні й позитивні повідомлення. Саме вони поступово витісняли з публічного простору причинно-наслідковий зв’язок між війною, окупацією та погіршенням умов життя.
СВЯТКОВА ПОВІСТКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИТІСНЕННЯ ВІЙНИ
Центральним елементом інформаційної стратегії стала масована «святкова» повістка. Новинні стрічки наповнювалися повідомленнями про новорічні заходи, ялинки, концерти, вручення подарунків дітям і святкові звернення посадовців.
У таких матеріалах формується образ «нормального життя», який не містить згадок про бойові дії, руйнування інфраструктури, втрати серед цивільного населення та обмеження прав і свобод.
Святкові сюжети виконують функцію інформаційного знеболення, знижуючи чутливість до війни та її наслідків і витісняючи саму тему війни з публічного порядку денного.
БЮРОКРАТІЯ ЗАМІСТЬ ЛЕГІТИМНОСТІ
Другим важливим елементом стала демонстрація псевдодержавної «рутини». У медіа регулярно публікуються повідомлення про наради, обговорення «інформаційної політики», підтримку «некомерційних організацій», кадрові проєкти та нагородження.
Така подача створює уявлення про стабільність і впорядкованість управління, водночас приховуючи відсутність легітимності окупаційних структур та їхню реальну функцію контролю над населенням і інформаційним простором.
У матеріалах цього періоду війна практично не аналізується як подія з конкретними причинами та наслідками. Коли бойові дії згадуються, вони зводяться до тем соціальних гарантій, виплат або процедурного супроводу.
Відсутня інформація про цивільні жертви, руйнування населених пунктів і відповідальність за війну та окупацію. У результаті війна виводиться за межі морального й правового аналізу та подається як технічний або адміністративний контекст.
ЦИФРОВА РИТОРИКА ТА КОНТРОЛЬ ІНФОРМАЦІЇ
Окреме місце в інформаційному потоці посідає риторика «технологічної ефективності». Повідомлення про цифрові сервіси, автоматизовану обробку звернень і використання сучасних технологій формують образ «сучасної системи управління».
Водночас такі матеріали не супроводжуються жодною згадкою про обмеження доступу до альтернативних джерел інформації, цензуру та контроль цифрового простору. У такий спосіб технології подаються не як сервіс для громадян, а як інструмент керування інформаційним середовищем.
Паралельно значну увагу приділено кількісним показникам і адміністративним процедурам, зокрема реєстрації майна, оформленню документів, приведенню «соціальних стандартів» до загальноросійських.
Такі повідомлення створюють ілюзію незворотності змін і «налагодження життя», хоча фактично йдеться про примусову адаптацію населення до умов окупації без можливості альтернативного вибору.
СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ В СИСТЕМІ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
У період моніторингу активно висвітлювалися соціальні програми, зокрема іпотечне кредитування. Це подається як допомога населенню. Разом з тим не пояснюється, з яких причин люди втратили житло, а також чому іпотечні кредити надаються переважно військовослужбовцям збройних сил країни-агресора та особам, які переселилися з території росії.
Причиною втрати житла є війна, розв’язана російською федерацією, однак цей фактор у новинах системно замовчується.
Окрему увагу привертає активне залучення дітей і молоді до мілітаризованих заходів. Повідомлення про «патріотичні» зустрічі, освітні проєкти та подарункові акції подаються як складова виховання.
Таким чином війна поступово інтегрується в освітній і культурний простір як соціальна норма, без альтернативних поглядів і критичного осмислення.
ІНФОРМАЦІЙНА ТИША ЯК ФОРМА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
Фінальним елементом цієї системи є контроль над самим медіасередовищем. Пропагандистська діяльність маскується під «професійну журналістику», навчальні програми та відзнаки.
У сукупності це формує інформаційну тишу, в якій відсутні ключові питання про причини війни, відповідальність і порушення прав людини. Саме ця тиша стає однією з найбільш ефективних форм дезінформації.
Святкова повістка є лише одним із елементів інформаційної стратегії окупаційних медіа. За ялинками, концертами та публічними заходами приховується системна робота з формування відчуття «нормального життя» в умовах війни.