Інформаційний простір на тимчасово окупованій території Луганської області залишається інструментом системного впливу на населення. Моніторинг матеріалів окупаційних медіа за період з 12 до 22 січня 2026 року засвідчує послідовне використання пропагандистських і маніпулятивних підходів, спрямованих на легітимізацію окупації, нормалізацію війни та витіснення українського правового й інформаційного контексту.
Пропаганда працює не через поодинокі фейки, а через щоденну інформаційну рутину – довідки, «роз’яснення», побутові новини, псевдоаналітику. Саме така форма поступово знижує критичне сприйняття та формує звичку приймати нав’язані правила як єдину можливу реальність.
НАРАТИВ «ЗВИЧАЙНОГО ЖИТТЯ» ЯК МАСКУВАННЯ ОКУПАЦІЇ
Упродовж аналізованого періоду значна частина публікацій була присвячена адміністративним і сервісним питанням – реєстраціям, податковому обліку, роботі комунальних структур, збору персональних даних. Усі ці теми подаються як технічні та позбавлені політичного контексту.
Так, у середині січня один з окупаційних ресурсів опублікував матеріал із роз’ясненням щодо збору біометричних персональних даних, подаючи цю процедуру як «стандартну» і «необхідну», без згадки про примусовий характер таких вимог та можливі ризики для громадян (публікація від 15 січня 2026 року).
Подібну функцію виконують і повідомлення податкового характеру. Наприклад, 16 січня було оприлюднено матеріал із «поясненням» правил постановки на податковий облік у 2026 році, де інтеграція в російську систему подається як звичайна бюрократична рутина, а не як елемент закріплення окупаційного режиму.
Окремо фіксується інформаційний супровід запуску так званого регіонального оператора з поводження з твердими побутовими відходами. У матеріалі від 14 січня 2026 року вимогу перезаключення договорів для підприємців і юридичних осіб подано як «комунальну реформу», без згадки про відсутність альтернатив і фактичний адміністративний примус.
ІМІТАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕГІТИМНОСТІ
Ще один сталий наратив – демонстрація «політичного життя» окупованої території. У січні медіа поширювали повідомлення про підготовку до виборів у державні органи російської федерації.
Зокрема, 18 січня 2026 року було оприлюднено матеріал про підготовку регіонального відділення однієї з російських партій до виборів у державну думу. Публікація створює враження повноцінного політичного процесу та остаточної «інтеграції», повністю ігноруючи незаконність таких дій на тимчасово окупованій території.
НОРМАЛІЗАЦІЯ ВІЙНИ ЧЕРЕЗ СТАТИСТИКУ
Військова тематика в окупаційних медіа подається у форматі сухої статистики з єдиним джерелом – офіційними російськими структурами. Такі повідомлення позбавлені контексту, перевірки та оцінки реальних наслідків.
Так, 19 січня 2026 року поширено зведення про «знищення сотень українських безпілотників і ракет», подане як беззаперечний факт, без будь-якої незалежної верифікації. Аналогічний характер має матеріал від 20 січня про «удари по 142 районах», який виконує радше психологічну, ніж інформаційну функцію.
Окремої уваги заслуговує лексика «звільнення». У публікації від 21 січня 2026 року захоплення населених пунктів подано саме в такій формі, що є прямою підміною понять і спробою легітимізувати агресію.
МАНІПУЛЯЦІЯ СОЦІАЛЬНОЮ ТЕМАТИКОЮ
Соціальні виплати, пенсії, допомога сім’ям активно використовуються як доказ «державної турботи». Наприклад, у серії довідкових матеріалів, оприлюднених у цей період, соціальні питання розглядаються ізольовано – без згадки про причини економічного занепаду, руйнування ринку праці та масове порушення прав людей.
Окремі матеріали імітують економічний аналіз, відволікаючи увагу від системних проблем. Так, було оприлюднено публікацію про зростання вартості так званого «індексу олів’є». Підвищення цін подається як локальне явище, без пояснення впливу окупації на логістику, конкуренцію та доходи населення.
Такі публікації не пояснюють соціально-економічну ситуацію, а підміняють її фрагментарними показниками та окремими повідомленнями про «підтримку».
Моніторинг за 12-22 січня 2026 року показує, що російська пропаганда на окупованій Луганщині не переконує напряму, а формує звичку до нових «правил», лексики та нав’язаного відчуття неминучості.