Розірвання шлюбу з особою, яка проживає на тимчасово окупованій території України, має низку особливостей, пов’язаних із підсудністю, способом звернення до суду та процедурою розгляду справи. Водночас чинне законодавство України дозволяє реалізувати право на розлучення навіть за таких умов. Процес доцільно вибудовувати поетапно, дотримуючись чіткого алгоритму.
Першим кроком є визначення можливого порядку розірвання шлюбу – адміністративного або судового. Через органи державної реєстрації актів цивільного стану шлюб може бути розірваний лише за відсутності спільних неповнолітніх дітей і за взаємною згодою подружжя, або у випадках, коли один із подружжя визнаний безвісно відсутнім чи недієздатним. Якщо ж у подружжя є спільна дитина або відсутня можливість подати спільну заяву, розірвання шлюбу здійснюється виключно в судовому порядку.
За наявності підстав для судового розгляду необхідно обрати форму звернення до суду. Закон передбачає два варіанти: подання спільної заяви подружжя або подання позову одним із подружжя. Спільна заява можлива лише за умови досягнення згоди щодо проживання дитини, участі другого з батьків у її утриманні та вихованні, що оформлюється письмовим договором. За відсутності такої згоди або контакту між сторонами застосовується позовне провадження за заявою одного з подружжя.
Наступним етапом є визначення територіальної підсудності. За загальним правилом позов подається за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Альтернативна підсудність допускається у виняткових випадках, зокрема якщо на утриманні позивача є неповнолітні діти, або якщо він не може виїхати до місця проживання відповідача з поважних причин, а також за домовленістю між подружжям. Якщо ж місце проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, необхідно встановити суд, який визначений державою для розгляду справ замість суду, що фактично не здійснює правосуддя. Така інформація міститься в офіційних розпорядженнях про зміну територіальної підсудності.
Після визначення суду слід підготувати позовну заяву та сплатити судовий збір. Реквізити для оплати розміщуються на офіційній сторінці відповідного суду, а оплата може бути здійснена онлайн або через банківські установи. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують укладення шлюбу, наявність дитини та інші обставини, на які посилається позивач.
У позові необхідно викласти причини розірвання шлюбу. Їх формулювання має значення не лише для оцінки судом фактичного припинення сімейних відносин, а й для можливості звернення до суду в особливі періоди, наприклад під час вагітності або протягом року після народження дитини. Також доцільно зазначити момент припинення спільного проживання, оскільки це може вплинути на подальші майнові спори між подружжям. За відсутності спору щодо місця проживання дитини це питання може бути вирішене судом одночасно з розірванням шлюбу або взагалі не порушуватися в межах даної справи.
Позов може бути поданий і підписаний особисто позивачем або його представником. У процесі розгляду справи участь сторін у судових засіданнях є їхнім правом, а не обов’язком, якщо суд окремо не визнав явку обов’язковою. За бажанням сторона може подати письмове клопотання про розгляд справи без її участі, виклавши свою позицію щодо позовних вимог.
Що стосується строків розгляду, справи про розірвання шлюбу зазвичай розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Без виклику сторін це може тривати близько одного-двох місяців, а з повідомленням сторін – від кількох місяців, залежно від процесуальної поведінки учасників та завантаженості суду.
Завершальним етапом є отримання судового рішення. Окреме свідоцтво про розірвання шлюбу не видається – факт припинення шлюбу підтверджується рішенням суду, яке після набрання законної сили має повну юридичну силу для всіх органів та установ. Для його отримання достатньо звернутися до суду із заявою про надіслання копії рішення з відміткою про набрання законної сили поштою.
Таким чином, навіть за умови проживання одного з подружжя на тимчасово окупованій території, розірвання шлюбу є юридично можливим. Головне – правильно визначити порядок дій, дотриматися процесуальних вимог і послідовно пройти всі етапи встановленої законом процедури.