Повномасштабна війна суттєво змінили умови функціонування культурної сфери Біловодської громади. Частина закладів культури не змогла відновити роботу в традиційному форматі, однак сама культурна діяльність не припинилася.
Вона трансформувалася у нові форми, зосередившись на підтримці мешканців громади, збереженні традицій і формуванні спільного культурного простору поза межами рідної території.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ ЯК ОСНОВА ІДЕНТИЧНОСТІ
Координацію цієї роботи забезпечує Сектор культури, молодіжної політики та спорту військової адміністрації разом із комунальними закладами. Ключовим осередком взаємодії став гуманітарний хаб «Біловодщина незламна» у місті Рівне, де зосереджено більшість культурних і соціальних ініціатив громади. Саме тут формується середовище, яке поєднує функції культурного простору, центру підтримки та місця комунікації для внутрішньо переміщених осіб.
В умовах втрати фізичного доступу до рідного середовища питання збереження культурної спадщини набуває особливого значення. Біловодська громада продовжує працювати над популяризацією власних традицій, розглядаючи їх як основу колективної ідентичності.
Одним із практичних результатів цієї роботи стало внесення обряду приготування традиційної страви «Зелеківська зливанка» до Луганського обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. Відтворення рецептури, проведення майстер-класів і гастрономічних презентацій дозволяють не лише зберігати традицію, а й передавати її новим поколінням у сучасних умовах.
Такий підхід забезпечує безперервність культурного досвіду громади навіть за умов територіального розосередження.
КУЛЬТУРНІ ПРОСТОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ
Гуманітарний хаб виконує не лише організаційну, а й соціальну функцію. Особливу увагу приділено роботі з дітьми, які пережили вимушене переміщення.
У межах хабу функціонує «Кімната терапевтичної іграшки», де створено безпечний простір для психологічного відновлення. Понад 300 іграшок використовуються як інструмент емоційної підтримки, допомагаючи дітям долати стрес і формувати відчуття стабільності.
Додатково організовано системні арттерапевтичні заняття під керівництвом психолога. Через творчі практики – виготовлення оберегів, малювання, спільні заняття – діти не лише покращують емоційний стан, а й засвоюють елементи національної культури. За перший квартал 2026 року надано близько 100 таких послуг соціальної адаптації.
Таким чином, культура в громаді виконує прикладну функцію – сприяє стабілізації психологічного стану та соціалізації дітей і родин.
ПАРТНЕРСТВА ТА ІНТЕГРАЦІЯ У КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ
Важливою складовою роботи є інтеграція в культурне середовище приймаючих громад. Укладено 17 меморандумів про співпрацю з установами Рівного, Львова та Києва, що дозволило розширити доступ мешканців до культурних послуг.
У межах цієї співпраці організовуються відвідування театрів, виставок, фестивалів, концертів та інших подій. Це не лише забезпечує культурне дозвілля, а й сприяє адаптації переселенців у новому середовищі.
Символічним результатом такої взаємодії стала «Алея єднання» в Рівному – простір, створений як знак солідарності між громадами.
Показники діяльності свідчать про масштабність роботи: понад 2100 осіб охоплено культурними послугами, проведено більше 150 заходів, а понад 1200 внутрішньо переміщених осіб долучилися до культурно-мистецьких подій у межах партнерських програм.
РОБОТА З МОЛОДДЮ ТА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ
Окремий напрям становить діяльність Центру дитячої та юнацької творчості. Умови дистанційної та змішаної роботи не стали перешкодою для проведення виховних і культурних заходів.
Досвід Біловодської громади свідчить про зміну ролі культури в умовах війни. Вона виконує не лише просвітницьку функцію, а й виступає інструментом соціальної підтримки, збереження ідентичності та консолідації людей.
Серед ключових завдань на найближчий період – подальша популяризація культурного бренду громади, розширення партнерських зв’язків, створення нових культурних продуктів і підготовка до відновлення мережі закладів культури після деокупації.
Сформована модель роботи демонструє, що навіть за відсутності власної території громада здатна зберігати цілісність і розвивати культурне життя. Саме цей досвід стане основою для подальшого відновлення Біловодщини після повернення на рідну землю.
